Alvvays — Alvvays

Сутінки на пляжі. Люди переодягнулися в сухий одяг і помалу розходяться, поруч хтось грає в уно. Один тіп плаває на спині, дує приємний вітер

Так співпало, що я їхала в автобусі біля вікна коли слухала альбом, прям через річку Дніпро в моменті, на мене світило сонечко і ця музика здалася якоюсь чарівною І через це місце, з яким вона у мене б асоціювалася - вигадане) Бо це бар дабл р з твін піксу Вона би туди дуже пасувала Легка, приємна, я би сказала весняна Альбом почався по другому колу і я не стала включати інший, бо мені сподобалося! Оцінка 8.5 з 10 кав і вишневих пирогів

Мені вкотре музика не асоціюється з місцем, а з часом натомість: власне, з початком осені і відчуттям безмежних можливостей (школа, цього року все буде по-іншому), яке з роками все ще лишається десь там, хоча емпірично вже давно спростоване. Думала, що люблю цей альбом, а крім archie marry me (мелодія приспіву і те, як звучить голос, — ну мені щось робиться аж) і red planet я насправді нічого й не пам'ятаю. Ну воно й не дивно, бо це дві по-справжньому визначні пісні тут для мене. Нагадала собі два наступні альбоми і таки люблю більше їх, останній навіть захотілося вдумливіше послухати: там дуже цікаво (навіть експериментально?) все звучить, цього про нього не пам'ятала. Словом, альбом загалом мені не дуже цікавий, але кілька пісень витягують його до 7/10

Зима 2018 року. Я нарешті вільний від колишніх відносин, повністю від них відновився і готовий пірнати в нові. Протягом минулого року знайшов декілька класних і цікавих друзів і зараз лечу з ними гуляти в Берлін. Відчуття, ніби тепер я можу все і далі тільки краще. В цей самий період починаю активно слухати якесь інді (переважно DIIV, Alvvays та Spirits of Leo). Прилітаємо в Берлін і селимося в якийсь крутий колівінг, де половина будівлі обписана якимись червоними словами, вибиті вікна і там тусять по вечорам і проти чогось бастують молоді бунтарі (на вигляд безхатьки), а зранку чемно за собою все прибирають. Сам колівінг супер зручний і сучасний. Атмосфера була просто неймовірна. В нашій кімнаті була блютуз колонка, через яку, я вмикав ці всі гурти на фоні, після того як пішки нагуляли 30к+ кроків. В ці моменти відчував щастя. Нажаль цей альбом не є машиною часу (і навіть простору) і ті відчуття неможливо повернути. Цей альбом і гурт далеко не є моїм улюбленим, але назавжди в моєму серці. Ну і як правильно написала Ольга, альбом загадав я.

Так як тему загадав Тарас, то одним з місць має бути автомобіль. Даний альбом це остання година подорожі в авто в Одесу в теплу пору року. Всі вже втомились від попередніх 4х годин караоке і жартів. Хтось спить, хтось втупився у вікно, хтось у телефон. Включаєш легенький дрім поп, інді рок, чи щось подібне, і насолоджуєшся моментом "тиші від людей" входячи в стан потоку, де вся увага на дорозі перед тобою, а думки літають в хмарах. А про альбом: гарна музика, приємний голос, непогані тексти про життя, стосунки, дорослих, які не дорослішають, і не тільки. Дуже сподобалось.

якось був такий день, що вийшло виділити пару годин серед теплих вітрів літа і ще без ознак вологої осені у Львові. цей спогад доволі свіжий, здається, це було 2 роки тому десь саме в цю пору. взявши велосипед, я купила маленький сік та батончик. в легкому одязі поїхала назустріч пригодам у режимі зосередження на телефоні. це були одні з найприємніших годин за сірий період життя. щоб не йти додому їсти смаколики, я лягла на пагорб за парковкою біля домівки. знаєте, це така парковка, де стоять машини в пилу і майже немає автомобілів, якими часто користуються. в тому місці на пагорбі дуже рідко косять траву, і вона досягає майже висоти звичайного стільця. лежачи там, я згадувала книгу однокласниці, яку їй не віддала; думала про інший колір чохла для телефону, про те, що потрібно завезти одяг на благодійність, і про те, чому я без шолома каталася за місто. ця музика б дуже добре підійшла до того мого місця та стану. майже ніколи не відчуваю такої чи подібної музики. в мене не виникає бажання та цікавості її слухати, я в ній гублюся. але ця особлива пісня Dives стала доволі зрозумілою. моє нерозуміння що дуже заспокоює, не зробить цю музику гіршою.

Я про цей гурт дізнався у 2022, коли їхній альбом Blue Rev хайпував на бендкемпі. Насправді в мене нема якоїсь критики олвейс, гурт грає приємну музику, яку ми в подкасті часто називали примавера-кор. Але разом з тим, що тоді, що зараз якось не вийшло в мене їх полюбити, такий трохи фоновий (для мене) інді рок. На поточному альбомі я для себе виділив пісню Next of Kin (класний брідж) і ЗАКРИВАШКУ Red Planet. Щодо місця, то це хай це буде якраз примавера в барселоні, десь 17-30, ти йдеш за колою\редбулом\пивом повз якусь з не дуже великих сцен і зупиняєшся послухати гурт, про який щось читав колись. Світить сонце, поруч море, відпустка, життя не таке й погане в цей момент!

Місце, в яке веде альбом, містить багато асфальту, що плавиться під літнім сонцем. Парковка величезного молла на межі міста або довжелезна траса на велику кількість смуг. Такий трохи задісторшений інді-гараж-поп взагалі неможливо уявити не влітку. Це уявне місце я доволі таки люблю, тому багато разів в минулому намагалася вдумливо послухати Alvvays, але ніколи не виходило до них привʼязатися. Можливо, треба було бути там і тоді, адже мені тут чується трохи забагато маркерів позитивної рецензії пічфорка 2010-х, проте доводиться розслуховувати альбом з сьогоднішнього дещо зʼїхавшого контексту ранньої осені і вимушених пауз, які я роблю, щоби вслухатися в далекі вибухи дорогою до метро. Виокремлює альбом серед величезної кількості подібної музики голос вокалістки, іноді, в найбільш протяжних моментах, здається, що він затримується й не встигає за ритмом, але це приємна слухова галюцінація, спровокована його насиченістю й густотою. У літньому світі Alvvays голос Моллі Ренкін — червоне сонце, що висить у розпеченому повітрі brill-building-аранжувань й котиться плавними лініями виразних мелодій. Словом, дякую за загадку, вийшло гарне прощання з літом.

такий з мене музичний ентузіаст, що насправді в рулетці доволі рідко трапляються альбоми які я знаю дуже добре і рецензію на які я можу писати не слухаючи в різні часи на мене музично впливали доволі різні люди, я не дуже люблю дискурс "викупання першим/першою", мені приємно пам‘ятати, що ось ця людина познайомила мені з цією музикою, це ніби щось спільне між вами, якийсь bond в той період я грав в гурті, який пізніше став інтро/аутро до Галасу з двома людьми, які вживали доволі багато речовин, що змінювали свідомість. їх музичні смаки тоді рухались дуже швидко і змінювались так само, як і їх бажання відвідувати репетиції: щотижнево. саме тоді один із них познайомив мене з гуртом Alvvays і на дуже короткий період все в моєму житті синхронізувалось з їх цими теплими прозорими мелодіями: наші дурні репетиції, мої дурні гітарні аранжування, ідіотська загадкова напівлегальна робота з нічними змінами, мій пізній з‘їзд від батьків, непотрібні шкідливі походи в тренажерку після безсонних ночей, травнево-літній приємний київ такого матеріалу там було треків 6, потім його звісно ж викинули і заграли щось інше. а потім щось ще інше. а потім ще інше. а потім перестали але зараз ця музика викликає в мені 7 ностальгій із 7. така безтурботна музика венсового періоду

Про цей гурт я дізнався у 2022 році, коли їхній альбом Blue Rev хайпував на Пічфорку та інших музичних виданнях. Мені він тоді теж сподобався. Хоча не можу сказати, що часто до нього повертався. Цей альбом теж тоді послухав, щоб глибше зануритися в доробок гурту. Альбом нагадує мені Прімаверу та спекотний барселонський вечір, коли навіть ввечері асфальт не встигає відпустити денну спеку. Гурт Alvvays мені здається, був створений, щоб зіграти на цьому фестивалі. На Прімавері я, правда, так і не побував. Мав квиток на 2020 два роки чекав свого часу, а потім уже в 22-му році я його здав десь наприкінці березня - на початку квітня. Не маю багато чого сказати про музику на цьому альбомі. Це хороший інді-рок/поп, трохи дрімі. Для мене мабуть головною фішкою гурту є голос вокалістки і як вона іноді протягує приспів, брідж, чи просто якісь окремі рядки. Виходить, у неї це дуже круто, іноді для мене це просто рятує пісню, як на приспіві The Agency Group. На альбомі є хіти. Звичайно, тут дуже виділяється Archie, Marry Me – супер бенгер. Альбом дуже коротенький, всього 30 хвилин, 9 пісень. Але й на ньому є 2-3 філери і друга половина трохи провисає. Є у їхній музиці якийсь приємний ностальгійний присмак і відчуття молодості, хоча особисто з гуртом ніяких таких спогадів немає. Пісні: Archie, Marry Me, Next of Kin