Electrelane — Axes

Мене завжди вражає, як музика вбирає в себе зовнішні обставини, в яких перебуваєш, коли її слухаєш, але і модифікує їх сприйняття. Я вперше слухала цей альбом, коли пішов сильний не то сніг, не то крупа, кілька днів тому, а я мусила вийти з транспорту і пройтися під ним, і це було так радісно, як коли влітку пробігаєш під теплою зливою. А ще згадала, як рівно рік тому слухала (https://t.me/c/2083677611/1/64421) інший рулетковий альбом, і тоді теж ішов сніг! А взагалі це забавний грувовий альбом, в який треба було вникнути, і який зрештою мені доволі сподобався. Ключове в цьому релізі для мене - це гра з напругою, яка тут від початку й до кінця і яка не дає занудьгувати попри переважно інструментальні треки. Те, що альбом записаний одним тейком зі всіма учасницями в одній кімнаті, відчувається. Є цей вайб джему, де ти прям бачиш, як музикантки дивляться одна на одну і такі 'зараз!' І те, що це слухається як один великий трек теж кайфово. Business or otherwise нагадало один резонансний рулетковий альбом, а Gone Darker райхівські поїзди (тут в мене була помилкова початкова ниточка припущень, що а) Eight Steps - на основі єврейських мелодій, б) Gone Darker - навмисна відсилка на Райха, в) Suitcase - теж щось з вимушеним переселенням пов'язане). Окремо відзначу те, як звучать баси, але й загалом всі інструменти - ну дуже приємно слухати. Але все ж мені більше сподобалися частини з вокалом, хотілося б послухати більш вокалоцентричний альбом.

Теж не шарив Electrelane. Альбом мені сподобався, краутроковість і певна "стереолабність" - кайф. Але Bells для мене мабуть лишається головним хайлатом, а після такого тріумфального початку Axes трохи просідає і якось замикається у цій формі, хоча знов-таки це мабуть не те щоб прям критика, але єдиний (суб'єктивний) мінус для мене. Ще хотілося б відмітити Eight Steps, мені спочатку взагалі здалось що це акордеон там, але потім почитав і зрозумів що це віолончель. Так чи інакше саунд класний. Коротше тут тверда 8, краутрок наше все! Гурт буду ще досліджувати

Нічого за гурт не чув раніше. Відразу скажу, що мені сильно сподобався альбом. Музично це мабуть можна описати як якийсь авантпанк/пост-рок з джеззі впливами. Проміжок з 2 до 5 пісні просто десять з десяти: гітара та бас в Bells, клавіші в Two For Joy та If Not When і якась гармонь в Eight Steps - супер топ. Круто працюють з темпом і динамікою пісень. Дуже часто є пришвидшення в піснях як певне пікове рішення. І хоч цей прийом повторюється неодноразово, у мене ніяких заперечень до цього. Звук прям хрумтить, гарно підібраний під цю музику. Музикантки чудово все зіграли, є відчуття, що прям дуже зіграні. У мене чогось іноді була асоціація з лайвами Fugazi, коли вони починали заходити в якісь імпровізаційні шматки. Цілком ймовірно, що це все записувалось разом, щоб цей ефект був присутній. Друга половина альбому трохи більш меланхолійна та спокійна. Але це не те щоб мінус, скоріше на контрасті це просто відчувається. Подобається як закривається альбом. Іноді є вокали, їх небагато. Вони ок тут працюють, але нічого особливого. Мабуть у тій самій закривашці Suitcase наявність трохи вокалізу сподобалась найбільше. З мінусів це композиція Business or Otherwise. Я щиро не люблю ці звуки знущання над гітарою, мені це видається нецікавим та максимально неприкольним. Дуже збивало флоу альбому. За це знімаю бал з оцінки, настільки дратувало. Не було часу почитати про гурт та альбом особливо. Тому хз як він працює в їхній дискографії. Цей послухав рази 4 і буду слухати ще точно. Це буде альбом цього сезону, який я заберу з собою. Обов’язково послухаю й усе інше також Пісні: Bells, Two For Joy, If Not When, Eight Steps

Послухав раз, нічого не зрозумів. Через деякий час послухав ще і зрозумів, що мені тут нічого і не треба розуміти. Якщо поганяти по колу, то починаєш звикати, і альбом з розряду дивного і місцями напряжного стає доволі таки приємним. Від більшості пісень у мене враження наче артиста "зажовує". У мене іноді бувають подібні відчуття, коли граєш на чомусь, тобі просто по кайфу крутити по колу одну і ту ж мелодію/ритм, і ти починаєш гратись з темпами, акцентами, інтенсивністю. Таке собі відчуття потоку, але без якоїсь кінцевої мети, а просто для розваги в моменті. Є свій прикол у альбому, але слухати ще мабуть не захочеться.

Буду писати тезово, бо вже геть геть не встигаю Це з великим відривом найважчий альбом рулетки для мене в плані намагання його осягнути і зрозуміти. Він дуже дуже великий за обсягом, як товстелезна книжка яка інтимідує своїм розміром, причому скоріш не за хронометражем(хоч і 59 хвилин аж ніяк не мало), а от за якоюсь своєю емоційною і гармонійною палітрою. Мені здається, я так його і не зрозумів повністю, хоча мучив дуже дуже довго. Люблю його частину яка відсилає, як здається, певно, лише мені, до якихось ранніх Arcade Fire, можливо Black Country New Road, можливо якихось ледь не Neutral Milk Hotel. Її я зрозумів найпростіше і вона мені здається найцікавішою, і в ній я почуваюсь найкомфортніше, найоргіначніше Якісь більш експериментальні штуки мені заходять через раз. Я маю на увазі не деякі заходять, а деякі ні, а буквально при різних прослуховуваннях в різні моменти. Робота мені видається дуже тонкою, майже кришталевою, дуже дуже мимолітною, ось тут ти ніби щось розчув і ніби впустив в себе, а повертаєшся наступного разу і він знову тікає від тебе. Враховуючи що того, що так аналітично було названо мною "експериментальними штуками" тут півальбома, якщо не більше - то відповідно це дуже дуже впливає на мої враження Що тут критикувати я навіть не знаю. Можливо можна було б сказати що альбом охоплює дещо більше ніж може виправдати, але, здається, в цьому його суть. Та і я насправді так не думаю. О, так, згадав, точно, можна покритикувати business or otherwise. Ця пісня не є приємною! Джемовість і оця "однокімнатність" теж просто чудова, дуже заходить і відчувається. Хочеться виділити окремо всі гармонії. Вони неймовірні просто, я не знаю як це вдалось. Одним словом, емоційно так і не вийшло прямо бути зачепленим, але робота мені здається колосальною, унікальною(абсолютно), продуманою. Розвиток композицій щиро вражає. Разом з тим не можу струсити почуття, що це все залишається для мене дещо за склом і шкодую про це

Дуже сподобалися “нормальні” частини альбому, там де інді-рок – і дуже не зайшли “експериментальні” моменти 💘💔❤️‍🩹