Оцінки
Рецензії
В аеропорту Маракеша мене зустрічає таксист на старій жовтій Деу Нубіра. В магнітофоні у нього грає колоритна місцева музика, тільки касета здається вже була зажована. Я вагаюсь, але все ж набираю в Гугл транслейті і показую йому повідомлення, вже біля готелю – “Здається ваш магнітофон зламаний”. Таксист сміється, він набирає в Гугл транслейті відповідь “Stereo is okay. It is a computer. Everything is computer”. Потім він наполегливо запрошує мене на завтра до себе в гості, за місто, пити чай з фініками 🦂
Ідеальна музика для тих, хто живе у теплому кліматі і ловить радість від простих речей життя, попри все.
...а тут я буду шалено собі протирічити, бо тут «екзотика», яку я збирався не враховувати в минулих двох відгуках, це те що робить цей реліз цікавим і якимось живим, свіжим і навіть трохи якимось «безумним»(?) а це звісно ж робить для мене цей реліз ближче і цікавіше кращого за ваші відгуки я вже не напишу, та і не дуже шарю, але просто скажу що він дуже сильно затягує в свій світ, дуже щирий з цією обладинкою і взагалі. дуже милий hidden gem на роботі ми ходимо з колегами на турнік і там завдяки людям знайомим загадувачу цього альбому експериментальним шляхом було доведено, що арабські мотиви в «такій» музиці додають тобі ще півтора підтягування дуже багато ставити не буду, щоб не здавалось що я підлизуюсь і хочу прикидатись що в мене різноманітніший смак ніж насправді, все одно наразі це для мене не більш ніж цікавинка скажу лиш що радий тій свіжій енергії, яку пан @O_O_O_O_O вносить в рулетку!
Я не слідкую за танцювальною музикою, але завжди радий щось цікаве зацінити чи якийсь хаус-мікс для душі послухати. Арабську та загалом те, що у нас часто тегають як «східну» музику, поважаю і, в принципі, це для мене маркер послухати, якщо щось бендкемпом мені винесло. Що ж до цього альбому, то це стиль, це swag (ви ж бачили цю обкладинку) та чисте задоволення від першого синта. Самі синти дуже, так би мовити, рухальні та вкупі з цією перкусією відправляють у якийсь ритмічний транс. Взагалі не виникало відчуття, що пісні занадто затягнуті, хоч вони досить репетативні. Плюс цей вокал на автотюні, що одночасно модний та традиційний, дає цікавий ефект. Іноді ловив себе на думці, що було б цікаво послухати як Wahida закручує щось на автотюні в стилі Young Thug’a, але все ж таки має бути і данина традиціям. Погоджуюсь, що останній трек трохи вибивається по своєму груву з альбому. На фізичному носії я б точно придбав цей альбом. Я навіть зайшов на діскогс, але вийшов, коли побачив, що ціна на альбом зараз 100+ євро) Пісні: всі крім останньої
Я люблю танцювальну/ритмічну/функціональну музику. Тому саме з цієї позиції атакую цей реліз, бо він має багато впізнаваних референсів до різноманітної ритмічної музики: поліцейська сирена в Jrouli, 90s-00s R&B (особливо Timbaland) в 3andah 3akliyet Daesh із семплами вигуків (“еей-ва!”) та Droussi Ga3 Tharsou із семплами сміху на початку, Fel Nehar Akla Fe Lil Kbiha з хоральними синтезаторами. Останній мабуть є центральним треком і точкою входу/розуміння альбому для мене - ейфоричний бенгер без початку і кінця, що має 20 секундний шматок (з 6:40), який вречевлює звучання всього релізу для мене. And it grooves! Ритмічні паттерни звучать наче це краутрок зроблений на перкусійних інструментах із зсунутими акцентами. Як і в іншій класній танцювальній/ритмічній/функціональній музиці, подобається економність музичних жестів і фраз, що тим не менш не шкодить зрозумілій ритмічній сітці і рухає її з ледь помітними варіаціями на довгу дистанцію. І голос. Він звучить genderless і найбільше додає до оцього відчуття інакшості. Радий шо через нерозуміння мови, маю ідеальну ситуацію (speech мінус text), коли вокал це інструмент і сприймається лише через власну звукову матеріальність/реальність. Запис звучить як шось, що могло бути записане вчора чи років 20-30 назад (крім останнього треку, який трошки шкодить релізу вцілому). Тому сподіваюсь шо через 20-30 років (коли я забуду про цей альбом, а потім раптом згадаю) зможу із захопленням потанцювати/спітніти в навушниках сам вдома.
Мене цікавить арабська музика. Правда коли слухаєш щось подібне, то часто є враження, ніби ти настільки гість тут, настільки чужий для цієї культури, що відчуваєш себе якимось експропріатором. Але якщо на це подивитись трохи з іншого боку, то це радше просто розширення власних горизонтів. Конкретно цей алжирський фолк напевно мені не прям вау, разом з тим певні моменти на Jrouli заворожують і створюють те саме відчуття трансу, яке напевно і є тут основним. Повторюваність ритмів і мелодій, відносно примітивний вокал. Не сподобалось що деякі пісні обриваються якось дуже раптово. Загалом це був цікавий досвід, поставлю 7.
Нічого неясно, але дуже інтересно. Якось я у всяких похідних від фолку найменше наслухана,тому навіть не знаю, що тут з чим аналізувати... З примітивних асоціацій, мені здалося, що тут місцями є регі-вайби певні) Наприклад, у "Droussi Ga3 Tharsou". Ну і взагалі ритмічність і мінімалізм матеріалу підкупає. Я останнім часом складну музику якраз не дуже переварюю. Але той же текст я не розумію і не можу ніде знайти, хоча там в описі пише, що воно якесь feminized. Цікаво. І обідно. Хороший реліз на раз для мене, але я рада, що його почула.
Це було дуже тяжко. Тут і мікси з тією електронщиною, яку я не дуже люблю, на які накладаються вокальні ефекти, що в купі нагадують шоу коміка Моргана Джея. Здається, це саме той випадок, коли треба сильно викупати контекст, щоб мати позитивну оцінку. Бо без контекста (або з мінімальним гуглінням) цей альбом більше напрягає на фоні і не приносить ніякого задоволення. Мабуть проблема в дуже великому культурному розриві, хз, але що поробиш. Не придумав у якому настрої можна було б переслухати цей альбом, тому зупинюсь вже після першого прослуховування.