Gravesend — Methods of Human Disposal

Місце - всередині своєї голови. Коли будуєш стіни, щоб відмежуватись від будь-яких зовнішніх подразників, тому що занадто багато думав про проблеми того світу, який за цими стінами існує. Прослухав альбом тричі, більше не буду. Хоч мені і сподобалось. Гарна концепція, хоч трохи і наповнена самоповторами в піснях, але це і не страшно. Гарно музично, особливо ці шматки, які репрезентують пральну машину в момент роботи на віджимі понад 1000 обертів.

Альбом асоціюється скоріше зі станом, ніж з місцем. Такий стан, коли нічого не клеїться і з усіх боків прилітають якісь дурнуваті задачі, і тебе здавлює, здавлює, так що неможливо навіть вдихнути на повні груди. А потім приходить агресія і злість. Якби я вмів грати чи співати, мабуть, робив би щось схоже і це покращило б моє життя. Альбом класний, злючий, бруднючий. Триває всього 27 хвилин, але при прослуховуванні здається значно довшим.

Памʼятаю обговорення цього альбому в якісь старі часи і памʼятаю що мені сподобалось тоді. Зараз переслухав і сподобалось на цей раз не так, але все одно доволі прикольно. Оцей шумний вор-метал звук, ГРАЙНДІ стиль, коротше непогано. Обкладинка просто неймовірно топова, не можу це не відмітити. В мене ця музика не асоціюється з якимось місцем, хоча обкладинка натякає на стрьомне метро нью-йорка, але я там не бував і навіть уявної асоціації такої не виникає в мене. Взагалі цей альбом мені здається доволі вдалим вибором в рулетку, бо він може сподобатись людям які люблять різне в металі - від пв до дезметала. Загалом поставлю 7!

з першого прослуховування цього релізу минуло доволі багато часу, мабуть, років 4. моє ставлення встигло ускладнитися. розпочну з того, що подібну музику слухаю доволі часто. і на звуці людини, яка мастерила цей реліз, виросла як слухачка. ( тут я про Бреда згадую у нього великий каталог його робіт ) впевнена, що і ви слухали чи просто бачили ці гурти чи релізи. одним із перших, мабуть, був Fórn – The Departure Of Consciousness (2014), кілька релізів Mutoid Man, дебютник Wiegedood (2015), другий альбом Oathbreaker, з крайніх його робіт це Brat – Manslayer, Teratoma – Longing Voracity, Ordh – Blind In Abyssal Realms. він також робив багато ремастерів. це чудово, що майстер працює як із сучасним звуком та технологіями, так і зі звучанням минулих періодів. слухала цей реліз у 2021-му, також наведу паралелі з релізом, який вийшов у 2021-му, — ASM ( Antichrist Siege Machine ) — Purifying Blade ( за цим гуртом слідкую уважно досі ). він камінчик у хатці музики, яку я люблю та слухаю. ( тут я про основний реліз ) але з досвідом слухачки ставлення змінюється. воно роздвоюється, інколи з’являється кілька різних сторін однієї ситуації, як із цим релізом та гуртом загалом. реліз цього гурту який був далі я взагалі не пам’ятаю, хіба що обкладинки. лайви мені все ж більше подобаються у їхній музиці, їхня демо епішка; у цих прикладах у цього гурту є ніби місце мені як слухачці знайти своє місце. можливо, це якось про теорію важкої музики і комфортного життя людей, які грають таку музику. вона часто для мене нежива, хоча у ній все добре зроблено... але для мене немає моєї сторони реальності. тут додам що мені все ж подобається гурт вокаліста G. - Magrudergrind. ось останній реліз їхній візуально дуже схожий на графічні ідеї у двох крайніх релізах Gravesend. ( весь цей відгук #рулетка - неоформлений...відчуваю таке, що навряд чи я його найближчим часом завершу, тому це більше роздуми про цю музику у вигляді чорновика. спогад який схожий на цю музику - це клуб в якому я колись працювала, там дуже по-простому зроблені були санвузли, тому коли ти залишаєшся у вбиральні за тонкими дверима відчуття незахищеності, десь як у мене з цією музикою зараз )

Перше враження — наче цікаво й подобається, але потім стає нудно, хоч реліз і короткий. Узагалі він здається набагато довшим, ніж його реальний хронометраж. Слухала кілька разів, а потім поверталася після перерви в кілька днів, то зрозуміла, що майже нічого з альбому не запам'яталося. От якось він для мене не має виразного обличчя, не знаю. Хоча в процесі музика радше подобається, ніж ні. Подобається, коли все потопає в шумі (Sth-10), але на інших треках буває вже якась каша, де важко щось розібрати. Оці гітарні писки (як на Unclaimed Remains, вибачте, я не знаю, як це все називається) не сподобалися, хоча музиці наче й пасують. На Eye for an Eye цікавий набір звуків: я навіть почула видозмінений муркіт кота. Повільніше, під що можна похитати головою, відносимо до того, що подобається (Trinity Burning). Ну і класні барабани на Scum Breeds Scum. Не можу сказати, що мене якось зацікавили тексти, хоча їм взагалі важко в цьому жанрі, певно, це зробити. Хотілося б якоїсь історії, а тут наче набір рандомних словосполучень на одну тему (або я не догнала).

Гурт Тарас радив мені в чаті Безпечного простору, а в одному зі старих подкастів були дуже гарні відгуки про нього. Тому ще перед тим, як альбом випав у рулетці, я його вже послухав. І мені він на перший раз, скоріше, не сподобався. Після декількох разів стало краще, але все одно в альбомі є недолік. З позитивного тут прям топовий звук. Хз чи можна його назвати еталоном, проте з першої повноцінної пісні, де ударні та бас просто жирнючі, звук себе показує з кращої сторони. Ще мені імпонує консистентність. Все дуже витримано стилістично: атмосфера, настрій, індустріальні інтерлюдії теж додають до цього відчуття. Звичайно, обкладинка теж супер стильова. Мені ще дуже сподобалося, як починаються пісні. Ці короткі вступи з фокусом на ударних (і місцями на басі) просто топ буквально у кожній пісні. Вокал теж чудово пасує до цієї музики. Що мені не дуже сподобалося і як на мене не вистачає на цьому альбомі – якихось чіпляючих рифів. Тобто все разом працює добре, і загальний рівень матеріалу на альбомі достатньо високий. В той же час якихось гачків саме від гітарної частини мені сильно не вистачає, щоб максимально прокайфувати від альбому. Варто додати, що альбом завдяки доволі коротким трекам добре слухається. Він і насичений через кількість, і досить непомітно пролітає через його загальну тривалість. Місцем нехай буде район ДВРЗ в Києві десь о 1-й ночі в п’ятницю або суботу. Пісні: Trinity Burning, Ashes Piles of Incinerated, Scum Breeds Scum.