John Carroll Kirby — Tuscany

Для мене Джон Керролл Кірбі в першу чергу асоціюється з продюсерством, наприклад нещодавний Едді Чакон ітд. Але я чітко памʼятаю, як десь наприкінці березня 2022го року я йшов сам по Львову і чомусь вирішив послухати його сольний альбом Conflict. Тоді вже було доволі тепло, вийшло сонце і ця музика якось дуже мене пройняла, не знаю. Такі часи були, що ще у щось хороше трохи вірилось. Але загалом я до чого, мені подобається його сольна творчість, оце мінімалістичне піаніно. Десь у пана Кірбі виходить краще, десь гірше, але ця тендітна та камерна музика може викликати емоції певних обставинах. Я думаю якщо просто слухати під час роботи умовно, то воно буде як фоновий прикол, тут скоріш треба підібрати настрій\час\місце. Саме цей альбом не скажу що був мені прям вау, але я послухав з задоволенням. Місцем хай буде центр Львова у 2022.

це схоже на щось тепле. гарний відгомін який лунає після закінчень натискання на клавіші приємна та поза межами вимірювання пора роками. нехай це буде відчуття коли ти закуталася у дуже теплу, вовняну ковдру після гарячого душу і вівсяного какао, щоб ще на губах залишалися рештки кукурудзяних паличок.

Це альбом про одне південне місце, який у мене асоціюється з іншим південним місцем — Афінами. Коли там була на волонтерстві, ми гуляли містом в один зі спекотних днів, коли тільки почали знімати ковідні обмеження, і почули з якоїсь бічної вулички цю музику. Виявилось, що там був магазин вінілу, і ми запитали, що це грає: я записала, і відтоді переслуховувала, асоціюючи не тільки з тим літом, а й із тихою полуденною спекою, коли вулиці порожніють, з прочиненими вікнами й надутими фіранками, коли хоч вітерець і є, він лише створює потік теплого повітря, який лоскоче тіло, але не дає прохолоди. Мені подобається, як ці дві доволі прості і схожі між собою композиції створюють контраст між чистим спокоєм і тривогою, попри яку однак почуваєшся стійко і закорінено завдяки цьому маятнику нижчих нот, який усе супроводжує. От вперше почитала, як Кербі писав цю музику, і мені здається, що йому вдалося передати те, що хотів. Це правда, що вона може здатися фоновою, але як тільки побути з нею наодинці, відчуваєш, що вона розповідає свою історію, тому саме так найбільше люблю її слухати.

Я дуже не очікував, але мені сподобалось. Альбом налаштовує на спокій і відпочинок, ну або хоча б на роботу в помірному темпі. Перша композиція асоціюється з наступним: Лежиш вранці на березі Сули, дивишся як повільно тече вода. Плакуча верба опустила гілки в течію, неподалік погойдується спокійно тарзанка. І нікого немає, і тобі добре з собою і з тим що навколо. Друга композиція наче привносить вітер і слабкий теплий дощ, так що ти думаєш йти додому, чи перечекати. Якось так. Дякую, Олю.

Багато разів послухав і ніяк не міг написати якийсь відгук. В цілому, і не зможу зробити це адекватно. Я не викупаю дану музику. Вона звучить для мене як музика тривоги, яка здатна нагнітати навіть тоді, коли здається все в порядку. Можливо це гарна музика у якості саундртреку для кіно, де вона буде доречна. Але у мене в житті якось не знаходиться місця, де вона могла б звучати. Місцем нехай буде сьогоднішній день вдома з відчуттям невідворотності поганого кінця.